ВОДОВО́ЗКА, и, ж., розм. 1. Візок для перевезення води (в бочці, діжці і т. ін.). Середульший [син] ..з водовозки полетів сторчака додолу (Мирний, V, 1955, 404); Більше ста верблюдів було в цей день запряжено у водовозки (Гончар, Таврія.., 1957, 286).
2. Кінь, який возить воду; шкапа. Попроси у батька коняки!.. Добула вона йому водовозку (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 719.