ВОДОВО́З, а, ч. Той, хто возить воду. — Дивись, Тимошко, що воно? — крикнув водовоз на свого товариша (Мирний, І, 1954, 251); На своїй шкапині під’їхав до криниці волосний водовоз із великою бочкою (Шиян, Гроза.., 1956, 394).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 719.

Водовоз, за, м.

1) Водовозъ. Рк. Левиц.

2) Названіе валета бубенъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 247.