ВОГНЯ́СТИЙ, а, е, рідко. Те саме, що вогни́стий. Край неба неначе, хто запалив, горить, аж гоготить, знизу почали вже викидатися і вогнясті іскорки (Мирний, І, 1954, 66); Заховане за стіною сонце десь над Костянтиновим поставило високі вогнясті стовпи (Ле, Україна, 1940, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 715.