ВОГНИ́СТО. Присл. до вогни́стий. Клуб’я чорного диму впереміш з іскрами, вирвавшись з паровоза, вогнисто бушувало в повітрі (Гончар, Таврія.., 1957, 455); В садах рясніли червонобокі зимові яблука, вогнисто миготіла горобина (Кучер, Вогник, 1952, 52); 3 кожною хвилиною щось вогнисто нестримне розгорялося в його душі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 715.