ВОВЧКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що вовкува́тий. А й дитина ж то вийшла на славу!.. Тільки якесь невеселе, вовчкувате, тихе (Мирний, II, 1954, 46); Недостаток болить, журба мулить, пригноблює, робить вовчкуватим, убиває (Коб., І, 1956, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 713.

Вовчкуватий, а, е. = Вовкуватий. Якесь невеселе (дитина), вовчкувате. Мир. ХРВ. 25.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 246.