ВОВТУ́ЗІННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вовту́зитися. Прокидались нічліжки,.. важким вовтузінням і глухим стогоном озивались зчорнілі, покриті цвіллю і мокротами стіни (Цюпа, Назустріч.., 1958, 378); Учитель, певно почувши підозріле вовтузіння за вікном, підвів голову (Збан., Між.. людьми, 1955, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 712.