ВОВКУЛАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., міф. Бути вовкулакою. Сталось таке Грицькові: безвісти зник, вовкулакув (Барв., Опов.., 1902, 452).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 711.