Вовкулакувата, кую, єш, гл. Быть вовкулакою. Дознав, по чім ківш лиха, вовкулакуючи. Г. Барв. 451.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 245.