ВОБИДВІРУ́Ч, присл., рідко. Обома руками, в обидві руки. Карпо вхопив господаря за плечі вобидвіруч і чекально тримав його (Ле, Україна, 1940, 282).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 711.