ВНУ́ЧЕЧКА (ОНУ́ЧЕЧКА, рідко УНУ́ЧЕЧКА), и, ж. Зменш.-пестл. до внуча́. Стара пита у внучечки, внучечка задумалась, — тільки їй на питання головою киває (Вовчок, І, 1955, 113); Обіцяв [батько] йому віддати на вжиток своє поле, а при своїй смерті записати його найстаршій унучечці (Фр., IV, 1950, 401).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 710.