ВНО́СИТИСЯ (УНО́СИТИСЯ), иться, недок., ВНЕСТИ́СЯ (УНЕСТИ́СЯ), внесе́ться, док. 1. кому і без додатка. Внаслідок довгого несення ставати важким; втомлювати вагою кого-небудь. — Та й унісся мені цей мішок, — відпочину лиш трішки (Сл. Гр.).

2. тільки недок. Пас. до вно́сити. Зростає культура колгоспного землеробства. Більше вноситься в грунт місцевих і мінеральних добрив (Рад. Укр., 23.VIІІ 1954, 2); Не вносяться в списки виборців особи, позбавлені виборчих прав по суду (Полож. про вибори.., 1946, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 710.