ВМУРО́ВАНИЙ (УМУРО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вмурува́ти. В городі Козлові стояла темниця кам’яная. Сім сажень в землю вмурованая (Укр.. думи.., 1955, 53); * У порівн. Дарка стояла, як вмурована (Л. Укр., III, 1952, 176); Ноги Гордія були ніби вмуровані і від землі не відривалися (Тют., Вир, 1964, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 708.