ВМО́ЧЕНИЙ ¹ (УМО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ВМОЧИ́ТИ ¹.

ВМО́ЧЕНИЙ² див. умо́чений ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 708.