ВМ’Я́ТИНКА (УМ’Я́ТИНКА), и, ж., рідко. Зменш. до вм’я́тина. У себе в хаті все було знайоме — де яка вм’ятинка на стіні (Колг. Укр., 11, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 708.