ВЛІ́ТКУ (УЛІ́ТКУ), присл. Літньою порою, літом. Улітку, саме серед дня. Пустуючи, дурне ягня Само забилося до річки Напитися водички (Гл., Вибр., 1957, 70); Як чарує очі влітку над горою сонця схід! (Тер., Щедра земля, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 705.