ВЛІ́ТЕЧКУ (УЛІ́ТЕЧКУ), присл. Пестл. до влі́тку. Вона ще влітечку вимила рунце (Барв., Опов.., 1902, 156); Усі образи позаквітчувані були усякими квітками: коли улітечку, то справжніми, а на зиму, то робленими з шпалерів (Кв.-Осн., II, 1956, 311).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 705.