ВЛІ́ВО (УЛІ́ВО), присл. Те саме, що ліво́руч; протилежне вправо. Потекла вона [річка] уліво проміж кущів верболозу і вільхи (Стор., І, 1957, 77); Він смикнув віжками вліво (Стельмах, Хліб.., 1959, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 705.