ВЛА́СНИЦЯ, і, ж. Жін. до вла́сник 1. Все придане нашої молодої господині було визнане як найкраще і власниця його — достойною господинею дому (Смолич, День.., 1950, 41); Я був певен, що сумочку загубила власниця приємного голосу (Трубл., III, 1956, 184).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 703.