ВЛА́ДНО. Присл. до вла́дний. Щось наказував [Мемет] різким скрипучим голосом, коротко і владно, як пан служебці (Коцюб., І, 1955, 394); * Образно. Весна крокувала владно, непереможно (Донч., II, 1956, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 702.