ВЛАДИ́ЧНИЙ, а, е, ц.-с., рідко. Прикм. до влади́ка. [Котенко:] Стою тепер на верховині я. Закон для всіх — моє владичне слово (Стар., Вибр., 1959, 451); От руку підніс він. Тиша нараз залягла,.. Всі олімпійці примовкли, скорившися волі владичній (Зеров, Вибр., 1966, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 701.

Владичний, а, е.

1) Властный, державный. Колись носили ми владичні барви. К. Бай. 18.

2) Архіерейскій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 244.