ВЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, ц.-с., рідко. Те саме, що володі́ти. Князі Вишневецькі владали на Україні великими маєтностями: од границі царя московського до Києва (Стор., І, 1957, 365); Не буде на Вкраїні Лукавий пан владать, карать, нізащо кат! (Мал., II, 1956, 220); — А що ж то я не владаю луком, ратищем і топором? (Фр., VI, 1951, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 701.