ВЛАДАРЮВА́ННЯ, я, с., уроч. Дія за знач. владарюва́ти. Мрія [донни] Анни про волю — це деспотична мрія про особисту волю для владарювання над іншими (Іст. укр. літ., І, 1954, 667); Це було непевне, неспокійне владарювання. Століття за століттям Візантія вела жорстокі війни не десь, а в своїй же імперії (Скл., Святослав, 1959, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 701.