ВЛА́ДАРКА, и, ж., уроч. Жін. до вла́дар. Віялом прикрившись, владарка свавільна Зором наказала: — Підійди. Я жду (Бажан, Роки, 1957, 273); * Образно. Все шукатиму зірку провідну, Ясну владарку темних ночей (Л. Укр., I, 1951, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 701.