ВЛА́ДАР, вла́даря, ч., уроч. Те саме, що воло́дар. Виїздить бундючно на майдан Владар кріпацьких душ, їх пан (Бажан, Роки, 1957, 242); Вже буде літ п’ятсот тому: На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард, Англійський владар сильний (Л. Укр., І, 1951, 351); Людина.. вела тяжку боротьбу з природою, доки перемогла її і стала наймогутнішим владарем Землі (Ірчан, II, 1958, 63); Шопен з келихом у руці запропонував випити за здоров’я кращого письменника Європи, владаря дум і сердець людства, пана Оноре Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 701.