ВКРУ́ЧУВАТИСЯ ¹ (УКРУ́ЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВКРУТИ́ТИСЯ (УКРУТИ́ТИСЯ), вкручу́ся, вкру́тишся, док. 1. Крутячись, заглиблюватися в середину чого-небудь; угвинчуватися. Тільки почула [Варка], як над головою щось люто й страшно засвистало, наче в хату вкручувався якийсь велетенський гострий свердел (Кучер, Голод, 1961, 104); І знову кинувся бігти в один бік, потім у другий… І раптом впав з розгону стрімголов додолу і шалено завертівсь, неначе прагнучи вритися, вкрутитись в землю, як хробак (Довж., І, 1958, 94).

2. перен., розм. Проникати куди-небудь, улаштовуватися де-небудь. Є в нас у місті каса, що зичить людям гроші. Я й туди вкрутився (Март., Тв., 1954, 211).

3. тільки недок. Пас. до вкру́чувати¹.

ВКРУ́ЧУВАТИСЯ² див. укру́чуватися ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 700.