ВКРУ́ЧУВАТИ ¹ (УКРУ́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок. ВКРУТИ́ТИ (УКРУТИ́ТИ), учу́, у́тиш, док., перех. Крутячи щось, уводити, вставляти в середину чого-небудь; угвинчувати. Для випробування викрутки нею вкручують п’ять гвинтів у суху дубову дошку (Слюс. інстр.., 1959, 18); І Софійчина мати уважно оглядала кожний трактор, теж ставила на нього якісь деталі і вправно й швидко вкручувала невеличкий гвинтик (Донч., VI, 1957, 401); Радист вкрутив лампочку у патрон, і вона знову яскраво спалахнула (Наука.., 6, 1960, 22).

ВКРУ́ЧУВАТИ² див. укру́чувати ¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 700.