ВКО́ЧЕНИЙ ¹ (УКО́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вкоти́ти¹.

ВКО́ЧЕНИЙ² див. уко́чений¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 699.