ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док., у що і без додатка, розм. Потрапити в неприємне становище внаслідок помилки, необачності. Як можна бути таким необережним! Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися? (Коцюб., І, 1955, 168); От ідуть вони вдвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна.., І, 1960, 225); Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись (Григ., Вибр., 1959, 117); // у кого, фам. Закохатися. — А правда, Христина Гордієнчишина таки славна?.. — Та вклепатися можна, — недбало додав Григорій (Стельмах, Хліб.., 1959, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 697.