ВКЛА́ДНИК, а, ч. Той, хто вносить грошовий вклад; власник цього вкладу. Ощадні каси сплачують вкладникам прибуток на вклади (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 4); А чому б і собі не зробитися вкладником? (Донч., II, 1956, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 697.