ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), и, ж. Керівна настанова або порада. Не одмовте помогти в тій справі своїми радами і вказівками (Коцюб., III, 1956, 227); — Дякую за довір’я, Степане Федоровичу… А як надалі? — Надалі вказівки будеш одержувати через зв’язківця. Він тебе знайде (Гончар, IV, 1960, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 695.