ВЙО, виг. Окрик, яким підганяють коней; но. — Вйо, коні! — стрельнув батогом Іван (Стельмах, На.. землі, 1949, 237); — Вйо! — закричав він дико, і ми виїхали на дорогу чи на якусь рівну галявину (Мур., Бук. повість, 1959, 236).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 695.