ВИ́ЇМОК, мка, ч., заст. Те саме, що ви́няток. — Адже ви у всім виїмок, у всім, у всім не подібні до інших! (Фр., II, 1950, 304); Все те побороли чесні виборці, що з малими виїмками стояли, як один муж (Кобр., Вибр., 1954, 68); Не робив [Степан] ні для кого виїмків і ні з ким не поводився інакше, як з іншим. Всі в нього рівні (Круш., Буденний хліб.., 1960, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 402.