ВИЩИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩИПАТИ, ви́щипаю, ви́щипаєш і ви́щиплю, ви́щиплеш; мн. ви́щипають і ви́щиплять; док., перех. Щипаючи, виривати, висмикувати що-небудь. Гнідко пішов попаски, вищипуючи свіжу траву (Мирний, IV, 1955, 320); Малий Андрійко лазив навколішках і вищипував біля стовбурів бур’янець (Донч., VI, 1957, 378); // Вириваючи волосини, надавати певної форми бровам, робити їх тоншими.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 547.