ВИ́ЩИП, а, ч. Тавро у вигляді вирізки на вусі тварини або на нозі водяного птаха. Мітять тварин татуюванням, металевими сережками та вищипами на вухах (Колг. енц., І, 1956, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 547.