ВИЩЕ́РБЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЩЕРБИТИ, блю, биш; мн. ви́щерблять; док., перех. Робити щербину, щербини (на металі, кістці і т. ін.). Тесав вісь та якось і вищербив сокиру — пішов до Карпа позичати (Коцюб., І, 1955, 301); Мого несхибного ножа Не з’їсть, не вищербить іржа (Рильський, II, 1946, 57); * Образно. — Хіба я плачу, — спливаючи великими сльозами, ступила крок до сина. — То горе моє плаче — серце вищерблює… (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 213)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 546.