ВИ́ШУМІТИ, мить, док., розм. Те саме, що ви́шумувати. * Образно. [Єпископ:] Що вступило в нього? [Нартал:] Що? Жовч! Бо ви їй не давали волі помалу вишуміти (Л. Укр., II, 1951, 429).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 545.