ВИ́ШУКАНО. Присл. до ви́шуканий 2. Андрій вишукано, урочисто показав на будову (Коп., Лейтенанти, 1947, 203); Аж надто вже вишукано одягнений Михайло Бова кинув на Максима байдужий, відсутній погляд (Ткач, Арена, 1960, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 545.