ВИ́ШПАРУВАТИ, ую, уєш, перех. Док. до шпарува́ти. Там, казали, була холодна. Коли в ній поселявся комнезам, молодиці вивітрили в’язницький дух, вишпарували і вибілили стіни (Речм., Весн. грози, 1961, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 544.