ВИШИВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. вишива́ти 1. За вишиванням вони придумували собі костюми на бал (Н.-Лев., III, 1956, 240); Сьогодні в притулку облишено всю іншу роботу — і прання, і вишивання (Донч., III, 1956, 30).

2. Вишитий предмет або той, що вишивається. Як же їх [Галочку з Миколою] обдарили подарками, усе хустками хорошими і вишиваннями, і платками шовковими, так вони [родичі] і замовкли (Кв.-Осн., II, 1956, 353); — Ти ще не знаєш, Ганнусю, нашого панича, — говорила згодом Любаша, розіклавши на колінах вишивання (Гончар, Таврія.., 1957, 221); // рідко. Вишитий на чому-небудь візерунок. Блискучою хвилею спадали вони [разки намиста] на високі груди, на білу тонку сорочку з мистецьким вишиванням (Гр., II, 1963, 330); А які килими! Яке вишивання, мережки, рушники, шиті золотом та перлами, вигаптувані квітами (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 541.

Вишивання, ня, с.

1) Вышиваніе.

2) Вышиванье, вышивка. ЗОЮР. ІІ. 12. Чуб. VII. 426. Прийшла до вас показати моє вишивання на вашій сорочці: чи вподобаєте? Г. Барв. 226.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 200.

вишива́ння = ви́шивка — народне ремесло нашивання на тканину або шкіру візерунків нитками, бі­сером тощо; узорами обрамляли сорочки, фартухи, скатертини, верхній одяг, рушники, простира­дла, пошиванки, серветки тощо; використовували різнокольорові нитки, забарвлені природними барв­никами; також вишитий таким чином предмет. Прийшла до вас по­казати моє вишивання (Ганна Бар­вінок).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 88.