ВИ́ШЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ви́шня. Не зчулася [Горлиця], як минула і весна, Не вгляділа, як одцвівся і садок, І черешні, і вишеньки, і бузок (Гл., Вибр., 1957, 87); На вишеньку біля порога прилетіли зграйкою горобці (Донч., І, 1956, 375); Винесла [бабуся] відерце за ворота. Мідну кружку, Вишеньок на блюдці: "Як ітимуть легіні з роботи, Хай собі джерельної нап’ються" (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 540.