ВИЧІ́КУВАЛЬНИЙ, а, е. Який виражає вичікування. Віддав [Потоцький] свою мисочку Березисі, взяв низенький стільчик, примостився біля дверей і застиг у вичікувальній позі (Томч., Готель.., 1960, 156); Євген Панасович оглянув присутніх і зустрівся з зацікавленими, вичікувальними і, здається, трохи насмішкуватими поглядами (Речм., Весн. грози, 1961, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 539.