ВИ́ЧУМАКУВАТИ, ую, уєш, док., перех., заст. Одержати, заробити чумакуванням. * Образно. — Нехай хто хоче чумакує! Не вичумакує собі такої веселості серед безкраїх степів! (Барв., Опов.., 1902, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 540.

Вичумакувати, кую, єш, гл. Заработать чумачествомъ. Нехай хто хоче чумакує! Не вичумакуєш собі такої веселости серед безкраїх степів. Г. Барв. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 200.