Про УКРЛІТ.ORG

вичовганий

ВИ́ЧОВГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́човгати. Нікітіна посадовили поруч із стерновим, який тримав під плечем вичовганий руками кінець стерна (Панч, Гомон. Україна, 1954, 309); Три камені лежать перед порогом, рівні й вичовгані тисячами ніг (Кучер, Прощай.., 1957, 130); Під стінкою на вичовганій канапі сиділо ще двоє пасажирів (Панч, Синів.., 1959, 4); Одяг вичовганий, весь [Богдан] у пилюці, в крові (Гончар, Людина.., 1960, 253).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 539.

вгору