Про УКРЛІТ.ORG

вичищати

ВИЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЧИСТИТИ, чищу, чистиш, док., перех. 1. Робити чистим що-небудь, видаляючи, викидаючи гній, болото і т. ін. До Іскрова й Андрія підійшов Кузьма Савченко. Він з людьми вичищав ставок (Бойч., Молодість, 1949, 33); Вона взялася ретельно вичищати стійла (Руд., Остання шабля, 1957, 56); Помили [молодиці] вікна, вичистили двір, вимели доріжки в садку (Н.-Лев., III, 1956, 81); // Робити чистим, знімаючи пил, бруд щіткою, ганчіркою і т. ін. Як на мене, то цілісінький би день чистив коней. Було нікому не дам і одного коня вичистить (Стор., І, 1959, 105); Старанно зав’язавши галстук, Каргат вичистив піджак, не зоставивши на ньому жодної порошинки (Шовк., Інженери, 1956, 6); // Натирати ваксою (або іншою маззю для взуття), надаючи блиску. Отже Юрко матиме свої черевики на перший сніг. Він вичистить їх чорним "шварцем" (Козл., Ю. Крук, 1950, 109); // Робити чистим, шкребучи або натираючи поверхню і знімаючи плями, бруд (про металеві і дерев’яні предмети). [Бухта:] От тільки старий уже став, а то сам би вичистив палубу флагмана, на зло вам усім (Корн., І, 1955, 47); // Викидати, видаляти. Вже рушаючи з подвір’я, бійці загону помітили Наталку, що саме вичищала зі стайні, мовчазна і наче заплакана (Гончар, Таврія.., 1957, 568).

2. перен., розм. Обкрадаючи, спорожняти що-небудь. — Щось-то казав [Тимоха], що й батькову скриню вичистив… Мабуть, зовсім обікрав та і втік від нього? (Кв.-Осн., II, 1956, 292).

3. перен., розм. Позбавлятися кого-небудь небажаного. [Гуральський:] Щоби вичистити повіт, нам замало арештувати 10 чи 20 сільських парубчаків або міських робітників. Цим ми не вб’ємо їхнього руху (Ірчан, І, 1958, 168).

4. розм. Видаляти сім’яні залози у тварин; каструвати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 538.

вгору