ВИ́ЧЕПУРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чепурити. Ряд стильних, вичепурених хат із садками. Коло однієї гуляють парубки й дівчата, водять танок (Вас., III, 1960, 370); Напевно, ті кілька кроків, що йому доводилося робити поміж вичепурених на танці дівчат, здавались йому милею (Вільде, Сестри.., 1958, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 537.