ВИЧАВНИ́Й, а́, е́, спец. Признач. для вичавлювання, видавлювання рідини, рідкої маси і т. ін. з чого-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 537.