ВИ́ЦІДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́цідити. Пан Субота аж жахнувся, слухаючи сеї приятельської ради, вицідженої так спокійно (Фр., VIII, 1952, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 536.