ВИ́ЦЯЦЬКУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́цяцькувати. Пишно розряджена [Христя] у новий одяг: білі рукава сорочки хороше вицяцькувані квітками, червоногаряча спідниця як не займеться (Мирний, III, 1954, 286).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 536.