ВИ́ХРЕЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́хрестити. Була вихрещеною.., бездітна і на одно око цілком сліпа (Коб., II, 1956, 119); Юлай, вихрещений калмик, зробив комендантові важливе донесення (Пушкін, Капіт. дочка, перекл. за ред. Хуторяна, 1949, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 535.