ВИ́ХЛЮПНУТИСЯ, неться, док. Однокр. до вихлю́пуватися 1. * Образно. Але й сюди аж під самі тини розлився ярмарок і навіть у вулицю вихлюпнулися вози (Головко, II, 1957, 183); // Викинутися разом з рідиною або з рідини. Раптом з води вихлюпнулось щось велике, чорне (Трубл., II, 1955, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 528.